Холодні стіни, переповнена голова,
Зима, та й всередені пустота.
Хотіла кричати, та я не могла,
Шукала вихід, а його нема,
І давно вже все не так,
А я досі тону в твоїх очах.
І якась самотність біля мого вікна,
Та й вибору вже давно нема,
Я боюся висоти і не хочу тієї пустоти.
А в голові дивні голоси
Вже не вистачає слів та сили,
Щоб описати як все наболіло!
Я замкнулась в собі, вже надто пізно
Бо відчула біль – померших надій.
Я досі згадую твій погляд,
Такий пекучий та холодний погляд,
Який не вирвати руками
Не потоптати бездушно ногами.
Твій рідний погляд навіки в мені,
Він залишився там назавжди!

…